Психологическая беседка. Архив

Статус
В этой теме нельзя размещать новые ответы.

Mahima

переименовалась:)
Тебе болело все? Или, может, это я такая сопля?
поначалу - да!! С недельку. А потом как-то довольно быстро вошло в ритм. НО! Она чем хороша - тем, что уже все классно, делаешь почти прекрасно, а потом раз - и второй уровень:)))) и другие упражнения, и снова-здорово:))
Это просто небольшая помощь, чтоб дать себе возможность отвлечься и начать. Но у каждого свой путь, свой выбор-никого не призываю ни к чему, просто делюсь своим.
ППКС.
 

Вжик.

Well-known member
Ну вы блин дамы...позанималась только что Даниэлой Майлс...блин я ж сейчас ногти не могу на красить, руки трясутся...это ж какая я деревянная стала...
 

k_ja_ra

Well-known member
Даниэлой Майлс
гэта шэйпінг?
Дзяўчаты, вы займацеся дома гэтым самі, самастойна?
Абалдзець сіла волі.

А я опять в депрессии) Жить не хочется, ничего вообще не хочется. Не, я не самоубивец, трепыхаццо буду до конца, но млин, без огонька.
Ого. У мяне бывае, дэпрэсняк - ну там, настрой кепскі, раз'юшвае ўсё, сябе шкада з нічога ніякага, рабіць нічога не хочацца. Але каб жыць...
Юлллса, цікавая кніжка, паход у тэатр, кіно, кавярня з сяброўкай - не? Не выйсце? Ці наадварот, музыка душашчыпальная, усіх дамашніх у сад і папакутаваць сабе удосталь, каб ніхто не кранаў, не?
На форуме патрындзець зноў жа.))))) Хаця апошняе - гэта пад настрой, так, бо можа і усугубіць.))))
 

Вжик.

Well-known member
k_ja_ra, там всего то 20минут, но практически без остановки.
Ну и ..через 4 месяца лето, а кость всё ещё широкая)))
 

k_ja_ra

Well-known member
Вжик., я без смеха. ) Малайцы.) Я так не магу.) Без шанцаў проста.)
Памятаю ўсе гэтыя аэробікі, калі толькі пачыналіся, яшчэ з мамай, сама па маладосці была спрабавала хаця б паасобныя практыкаванні рабіць, ніколі болей чым на пару разоў не хапала.) Мой варыянт - толькі група. Толькі.) І так, каб абанемент - то бок грошы наперад.:))))
 

Orion

Созвездие
Orion, да? Таблетки спасают от проблем душевных?
депрессия далеко не всегда возникает от проблем.. очень часто это простая физиология

НО! Она чем хороша - тем, что уже все классно, делаешь почти прекрасно, а потом раз - и второй уровень) и другие упражнения, и снова-здорово)
вообще упражнения каждый месяц менять надо, потому что мышцы привыкают :) у меня каждый месяц. то там, то тут "инвалидность" :) но тем кто первый раз в спорте конечно особенно здорово :) я когда первый раз на шейпинг пошла, после тренировки ноги на ступеньки автобуса руками поднимала :haha:
 

katia-ka

Kitoks Pasaulis
А я опять в депрессии) Жить не хочется, ничего вообще не хочется. Не, я не самоубивец, трепыхаццо буду до конца, но млин, без огонька.
Юлллса, мне здаецца, што ўсе гэтыя дэпрэсіўныя настроі ад таго, што мы не можам знайсьці сябе. Сябе такую, якой нам хочацца быць у менавіта сёньняшні момант. Калі тыя, хто зараз вакол нас, не спраўджваюць нашых чаканьняў. Калі справа, якую робіш кожны дзень, перастае казацца важнай і патрэбнай. А калі яна - гэтая справа - яшчэ і цяжкая і выклікае ў нас негатыў, то ўсё, гамон. Калі мы разумеем, што мы не такія, якімі нам хочацца быць. Калі за акном не тое, чаго нам хочацца. Калі лёгкасьць у прыняцьці рашэньняў зьмяняецца цяжарам невырашаных спраў.
Класна, калі разумееш, ШТО менавіта не так. Тады і выбрацца прасьцей. А калі не разумееш, ці калі ЎСЁ не так, то тут, звычайна, шукаеш выйсьце ў тым, што любіш. Ці наадварот -рвеш звыклыя стэрэатыпы і робіш усё абсалютна не так, як звычайна. Замест гарбаты, кнігі і пледа апранаеш ролікі ці сядаеш на ровар. Замест шкадаваньня сябе ідзеш рабіць нешта на карысьць іншых. Ну ці проста на дзень мяняеш абстаноўку - іншы горад, іншыя візуальныя вобразы...
Калі што, можам у прываце пабалбатаць))
 

Igra

БЫТИЕ
Дзяўчаты, вы займацеся дома гэтым самі, самастойна?

k_ja_ra, сама не верю:))) Я ж ленивая, капец) Но что-то, видимо, час настал) У меня планы на спортклуб-благо он у меня в доме прямо, пока хочу немного подготовиться, мышцы подготовить. Потом присоединю. Сегодня еще раз сходила на экскурсию-тренер Виталий вселяет надежду:)))

І так, каб абанемент - то бок грошы наперад.)
Если я себя не настрою и не возьму за волосы, то меня это не смотивирует-пофиг грошы наперад))
 

k_ja_ra

Well-known member
Если я себя не настрою и не возьму за волосы, то меня это не смотивирует-пофиг грошы наперад))
Я па шчырасці гэтую справу - аэробікі, шэйпінгі, трэнажорныя залі і іншае ніколі не любіла. Вось так, каб ад гэтага было нейкае задавальненне. Не, ну ўцягваешся падчас трэніроўкі ў працэс, усе робяць і ты робіш, і нібыта і нішто сабе, але вось каб хацелася, каб ногі самі ішлі - не, ніколі. Гэта было з серыі "трэба". І каб "трэба" замацаваць, быў неабходны абанемент.) Бо іначай я б сябе не здолела штораз прымушаць. А так... трэба, плюс грошы заплачаныя, глядзіш, і цягнешся на трэніроўку.)
Цяпер, паспрабаваўшы іншага, я ўжо так не змагу, напэўна. ) Мне ўжо не настолькі трэба, напэўна, каб сябе прымушаць.) А падабацца - мне гэта па-ранейшаму не падабаецца.)

аналогично сколько уже раз было заплачено
ды ў вас грошы, спадарства, залішнія, напэўна.) Вы што! Заплачана, значыць, павінна адбівацца, як кажа мой муж.:)
 

k_ja_ra

Well-known member
Катерина, у сэнсе "павінна адбівацца"? І як толькі павінна, то адразу не хочацца?
Можа і ў гэтым.)
Але ў свой час я гэта і ўспрымала, як "трэба", а не "хачу".) Цяпер магу сабе дазволіць хацець. ) Грошы наперад я і цяпер плачу. Бо такі парадак. Але мне ўжо не трэба, я хачу незалежна ад грошай.) То бок ролю стымула яны цяпер не адыгрываюць.
 

katia-ka

Kitoks Pasaulis
k_ja_ra, мне таксама аэробіка/шэйпінг/спартыўная гімнастыка не падабаецца. Ну вось не мой гэта від актыўнасьці.
А вось сёньня файненька так на ровары пракацілася. Адразу і настрой з'явіўся і сілы папрацаваць)
 

Magda

Well-known member
ды ў вас грошы, спадарства, залішнія, напэўна.) Вы што! Заплачана, значыць, павінна адбівацца, як кажа мой муж.
Ты как мой муж. Он уже 3 года мне вспоминает непоюзанный месячный абонемент на фитнес.
 

DSoul

Начинающая Ведунья
katia-ka,Калі мы разумеем, што мы не такія, якімі нам хочацца быць
Я как-то начала давно думать про это. Стремление к чьим-то идеалам, подстройка под шаблоны, жизнь по правилам чьим-то, попытка изменить себя хрен знает зачем - это все пустое, это театр одного актера, это никому не нужно. Я перестала это делать, я слушаю себя, что хочу, а чего не хочу. Мне это нелегко поначалу было. Принять свои минусы как плюсы, принять, что я такая есть какая есть и не хочу и не буду оправдывать чужие ожидания, ведь это чужие ожидания, к коим я не имею отношение. Мои девизом стало: что делаю,то хочу. Это было тяжело, даже иногда сейчас, достучаться до себя, услышать себя, свои желания, чувства, хотелки. Как оказалось, синдром хорошей девочки излечим, чему я непременно рада. Разрешить себе быть разной, с удовольствием принять это, покайфовать и сказать: да, я такая, разная,хорошая и плохая одновременно. И я люблю себя такой. Принятие себя важно для меня. Порой просто нужно остановиться, послушать, побыть, прожить.

Это я про себя и только.
 

k_ja_ra

Well-known member
Ты как мой муж.
Дык і ў мяне не столькі я, колькі муж.) Гэта ж барані Бог што купіць, а потым не карыстацца.))))))))
Я толькі пра тое, што абанемент для мяне заўжды быў дадатковым стымулам. Ну...кшталту: блін....грошы ж заплачаны, трэ ісці.)
 

Magda

Well-known member
k_ja_ra, а хлеб ты весь доедаешь и молоко все выпиваешь? Или бывает выбрасываешь продукты? :))
 
Статус
В этой теме нельзя размещать новые ответы.
Сверху