Психологическая беседка. Архив

Статус
В этой теме нельзя размещать новые ответы.

Лучик

Well-known member
я не про вес, я про то, что застряла внутри на юношеском мироощущении. Выгляжу на свои годы, чувствую себя моложе. В статье тетя не парится по этому поводу. Интересно, как у нее это получилось. Жаль, не раскрыла тему.
Что означает "чувствую себя моложе"? По каким критериям вот это моложе? "Ощущаю себя на 20 и потому могу..."-как-то так или как?
 

k_ja_ra

Well-known member
я подумала над своими.
И все они оказались просто внутренними ограничениями . Почему-то мне кажется невозможным то. что ассоциируется с молодостью
А можна прыклад?
Прыклад чагосьці, што асацыюецца і было ў маладосці, і чаго няма, нельга, немажліва цяпер?

Ты пісала недзе вышэй, што цяпер няма бесклапотнасці, якая была ў маладосці.
Гэта можна лічыць прыкладам?
 

k_ja_ra

Well-known member
І яшчэ, я пачытала і не зразумела. Што дакладна непакоіць удзельнікаў тэмы?
Тое, што выглядаеш кепска? Тое, што выглядаеш нібыта і нішто сабе, але не на свой рэальны ўзрост? Тое, што выглядаеш і добра і на свой рэальны ўзрост, але апошні не супадае з унутраным?
То бок чаго б хацелася б у ідэале? Проста спыніць час і застацца 20-гадовым? Быць больш прыгожым і больш маладым у прынцыпе? Ці каб унутраны ўзрост нарэшце адпавядаў рэальнаму?
Ці ўвогуле проста шкада маладосці і чагосьці, што было і ўжо ніколі не будзе па азначэнні, бо нельга увайсці ў адну раку двойчы?
Таго, што ўжо мінула і чаго не вярнуць, і мне шкада. Толькі гэта з узростам, што рэальным, што ўнутраным, імхо, не звязана ніяк. Гэта проста іншая праблема ці што. Праблема нежадання страчваць і губляць. Людзей, эмоцыі, падзеі, адчуванні і г.д.

А в частности я не хочу писать.
Зразумела. Ок.

Выгляжу на свои годы, чувствую себя моложе.
А чым гэта кепска? Чаму ўзнікае дысананс?
Пачуваешся маладой і поўнай сілаў - гэта ж выдатна, па-мойму, не?
 

Mahima

переименовалась:)
Ці ўвогуле проста шкада маладосці і чагосьці, што было і ўжо ніколі не будзе па азначэнні, бо нельга увайсці ў адну раку двойчы?
как-то так.
Пачуваешся маладой і поўнай сілаў - гэта ж выдатна, па-мойму, не?
но не выглядишь таковой.
 

k_ja_ra

Well-known member
Ясна. Імхо, тут не ва ўнутраным узросце рэч. Гэта зусім іншая праблема. Ну...для мяне, прынамсі.

но не выглядишь таковой.
То бок пытанне ўсё ж у тым, што знешнасць тым ці іншым чынам не задавальняе?)
Таксама знаёма.) Але зноў жа, узрост тут ні пры чым.) Па мне.)
 

k_ja_ra

Well-known member
Што да голаса, які падаецца чужым - то гэта нармальна.) І вельмі проста тлумачыцца. Наш голас нараджаецца звязкамі, а потым афарбоўваецца так званымі рэзанатарамі. Мы па азначэнні не можам чуць сябе роўна так жа, як людзі звонку.) Бо людзі чуюць толькі тое, што звонку. А мы і тое, што ўнутры нас. Як бы сам працэс чуем.)

Но в общем хочется, чтобы как в 20
А ў 20 ўсё падабалася? :)
 

Mahima

переименовалась:)
А ў 20 ўсё падабалася
а ты знаешь, как-то не помню, чтобы особенно парило что-то:)))
Да и не важно это. В любом случае размер был меньше, кожа глаже и т.д. и т.п.
Я все понимаю про принятие, и про то, что старушки могут быть активными и полными сил:) Но они все равно старушки.
Возможно, это просто общая неудовлетворенность находит такой выход..

И если нового ребенка завести вполне себе возможно:))) То нового мужчину...:))))))) сложнее.
 

k_ja_ra

Well-known member
Падумала...у кантэксце гэтага:
Ці ўвогуле проста шкада маладосці і чагосьці, што было і ўжо ніколі не будзе па азначэнні, бо нельга увайсці ў адну раку двойчы?
Менш за ўсё мне шкада менавіта знешнасці.)
Можа, таму, што няма чаго асабліва шкадаваць? )
Былі куды больш цэнныя рэчы.) Моманты, эмоцыі, падзеі, сустрэчы, знаёмствы. Блізкія...

А знешнасць...ну памерам болей, памерам меней... маршчынай туды, маршчынай сюды. Якая фіг розніца...

Дзеці ўвогуле ўсе красаўцы.) Ды якія! :)

Таму чаго ўжо на 20 спыняцца.) Я хачу ў свае 7.) Я там такая...))))))
І змяніць на цяперашні мозг многа б чаго можна было.:)
 

BabuschkinHaus

Well-known member

Лучик

Well-known member
но не выглядишь таковой.
тогда выходит внешность не устраивает, а не внутренний возраст
С внешней стороной можно при желании работать, но да, никогда не будет так же, как в 20 лет. Это уже остается только пережить.

Кстати, а что давала внешность в 20 лет из того, что не дает она сейчас в свои 35/40/45?
 
Статус
В этой теме нельзя размещать новые ответы.
Сверху