Только столкнувшись лбом с конкретной ситуацией знаешь как поступишь точно. Вполне возможно что Вы, роняя тапки полетите устраивать будущее детеныша, а я поразмышляю и оставлю все как есть да еще и найду себе тысячу оправданий.
згодная.)
k_ja_ra, а почему вы считаете, что не выходите из зоны собственного комфорта в вопросах с детьми? Мне кажется, любой родитель практически всегда выходит. Взять хоть бы все эти кружки, куда приходится возить детей, пока они не в состоянии делать это самостоятельно. Не скажу что это подвиг, но нечто героическое в этом есть
пакуль я знаходжу ў гэтым сэнс, цікавасць і задавальненне для сябе - лічу, што гэта зона камфорта. ) Праз сілу (перадусім уласную) я ніколі дзяцей нікуды не вазіла. Плюс мне з гэтым вельмі дапамагае муж.

Сёння гурткі маіх дзяцей, апроч ф/к, знаходзяцца ў 5-ціхвіліннай даступнасці: танцы, бадмінтон, гурток что где когда.
А фк - я фанат. Таму мяне не ламае на яго ездзіць.) Гэта маё задавальненне - бачыць, як яны катаюцца. Плюс у адзін з дзён я катаюся паралельна сама.)
Ну і геаграфіяй, працоўным навучаннем і іншымі Чалавекамі і светамі і прОектамі я дома з дзецьмі не займаюся.)))) Кажу, прабачце - гэта не да мяне. Як-небудзь самі.) А вось з матэматыкай/фізікай, мовамі дапамагу. Мне самой цікава.
Так што...у прынцыпе я заўжды ведала, што займаюся роўна тым, што цікава самой, але сёння, дзякуючы вам, гэта асабліва відавочна мне стала.)))
Так што...вашая праўда. Калі раптам я пабачу нейкую мегацікавасць у іншым горадзе ці каледжы, то можа і ламануся, хто яго ведае.

Пакуль, як думаю пра гэта, такі сум і журба мяне бярэ.)))