Imagination
Active member
мы крыху аб розным. Безумоўна, усё адбываецца менавіта зараз. І менавіта таму я ўвесь час правяраю, а ці насамрэч гэта трэба мне, маёй сям'і, майму дзіцяці вось менавіта зараз, трэба дзеля самога факту таго, што яно ёсць. А не дзеля туманнай будучыні і не дзеля таго, што можа быць, яно калісьці прыдасца і можа быць, сённяшнія намаганні будуць не дарэмнымі.
І менавіта таму я думаю, а ці варта перціся праз увесь горад і мучыцца зараз, таму што калісьці потым дзякуючы гэтаму, зноў жа можа быць, будзе выдатна і класна. Можа ж і не быць добра і класна... А мучышся ўжо цяпер...
Так каждый вменяемый родитель поступает. И я тоже за то, что нужно думать, надо ли это ребенку здесь и сейчас, или все это он еще успеет, а сейчас важнее совсем другое. Можно ведь ребенка и в первом классе на курсы математики записать, и гордиться тем, что думаешь о будущем своего ребенка. Но каждому вменяемому человеку будет понятно, что в таком возрасте лучше во дворе погулять эти два часа доп. занятий -- и здоровее и умнее ребенок будет.
І яшчэ я думаю, што паміж неймавернымі патрабаваннямі да камфорту і 2 гадзінамі дарогі ёсць безліч прамежкавых варыянтаў, нейкі прымальны сярэдні варыянт, які праз адсутнасць крайнасцяў і будзе, напэўна, аптымальным выбарам.
Подзвігі мне ўсё ж бачацца залішнімі. Калі толькі яны не дастаўляюць задавальненне чалавеку самі па сабе.
Хорошо, когда есть. Я ж не за страдания ради страданий. Но по моим наблюдениям, с каждым годом получить этот приемлемый средний вариант в области образования становится все труднее.
плюс я не выключаю, што неабходнасць прыкладаць мегавысілкі і ўвесь час штосьці там перамагаць, можа сведчыць у тым ліку і аб тым, што ты проста ідзеш не туды. І/ці не так...
Не могу понять, почему дорога до курсов является примером мегаусилий... Магаусилия -- это когда решаешь задачи до 2 ночи и решить не можешь... Это повод понять, что идешь не в ту степь, и уже пора попробовать что-то другое...